Відмінності між версіями «Помітити»

Версія за 01:58, 19 січня 2019

Помітити. См. Помічати. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Сучасні словники

[1]

ПОМІЧАТИ, аю, аєш, недок., ПОМІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. і без додатка.

1. Сприймати зором; бачити. Іде [Ларько] серединою шляху й помічає, що хтось став серед дороги (Степан Васильченко, I, 1959, 105); Проходячи коридорами готелю, ми помічаємо на дверях Сева записку: «Повіз Богдана до лікарні. Повернуся пізно» (Юрій Яновський, II, 1958, 56); Помітив [Грицуньо], що в однім місці надгризли пси трохи плота сподом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 146); Ясногорська йшла, нахиливши голову, і не одразу помітила Черниша (Олесь Гончар, III, 1959, 400).

2. Сприймати слухом; чути. Ловив [Чубинський] грудьми холодне повітря і не помічав навіть грізного клекоту вулиці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 173); Я помічаю, як затихають прядки, і сестри мої, схилившись на гребені, застигли (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 14).

3. Відчувати що-небудь. Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 134); Вони не помічали плину часу, наче не вперше побачилися, а були старими друзями (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 127); Важким та гірким ярмом стало їй її життя. Вона не знала, як з його [нього] викрутитись, до того сама помітила, що з нею діється щось-то неабияке (Панас Мирний, IV, 1955, 37); В його словах відчувалася поблажливість люблячого чоловіка до слабостей і примх своєї жінки. Дорош помітив цей тон (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 108).

4. Виявляти що-небудь, встановлювати якийсь факт. Я помітила, що ти, перейшовши на другий курс, почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше (Леся Українка, V, 1956, 18); Осторонь праці,.. без участі в цій праці.. не може бути правдивого показу цієї [радянської] дійсності в її найістотніших рисах. А помічати й показувати ці риси — перший обов'язок чесного письменника (Максим Рильський, IX, 1962, 184); [Енн:] Пробачте мені, але я помічаю великі прогалини у вашому вихованні (Вадим Собко, П'єси, 1958, 83); Слід підкреслити ту різницю, яку мені вдалося помітити між: відозвою й віршем (Василь Еллан, II, 1958, 91).

5. Звертати увагу на кого-, що-небудь; примічати. Вона й не помічала, що на вулицях темно і нікого нема (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 58); Жінка з хлопчиком ідуть лісовою просікою.. Не помітили, як збилися з дороги (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 228).

6. Ставити знаки, робити якісь помітки на чому-небудь. Синім олівцем товариш Шевчук помічає собі на своїй карті новобудови (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 317).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 127.

Ілюстрації

Файл:2928.13333333.jpg

Медіа

Зовнішні посилання

[2]