В’язочка

В’язочка, -ки, ж. Ум. отъ в’язка.

Сучасні словники

Матеріал з Вікіпедії

В'язка В'язка, ребро — горизонтальна риска, що з'єднує кілька восьмих нот і використовується замість хвостиків. Подвійна в'язка з'єднує шіснадцяті ноти; потрійна -тридцять другі і т.д.

Матеріал з Вікісловника

в'язка Значення[ред.] 1. зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети 2. діал. зав'язка 3. Шаблон:мат. сім'я ліній або поверхонь, яка лінійно залежить від двох параметрів 4. муз. горизонтальна риска (ребро), що зв'язує кілька восьмих нот

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

В'ЯЗКА, и, жін. 1. Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. Виходять у сад Маруся й Настя з в'язками ключів у руках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 463); По кутах лежали в'язки соломи (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 124); — Зв'язати у в'язки гранати, За мною — за мною рушати! — Сказав політрук...(Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 374). 2. діал. Зав'язка. В'язки від маминого фартуха він вже тримав у руках, як вуздечку (Юрій Смолич, II, 1958, 30). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 797.

Ілюстрації