Мужність

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мужність – третя прикмета члена провідної касти й полягає власне на тім, щоб вміти позбутися цього страху. Того, як каже Кирило Туровський – «страха сердечного і печалі тілесної», яких треба «отринути», щоб бути відважним, щоб мати «духовну дерзость». Щоб уміти протиставитися окружению й собі самому в своїх слабостях; щоб нагнути своїй волі й думці світ. Сама бо думка ніщо. «Тяжко ти голові, кромі плечу», мало сприйняти думку, треба мати відвагу й рішучість перепровадити її через всі перешкоди, як князь Володимир, що «воспріял истину Христового закона і задуманное діло совершил крайне і всеціло». Відвага (courage) – це третя прикмета члена провідної касти. Сковорода («О душевнім мирі») так означає місце відваги в духовім обличчі «луччих людей»: «премудрості діло в тім состоіть, щоб урозуміти тоє, в чім состоіть щастя – ось праве крило, а добродітель трудиться сискати (цебто задумане, «урозуміле», сконцеповане – осягнути). По сій причині вона у еллінів і римлян мужеством і кріпостю зоветься, arete, virtiu, ось і ліве (крило). Без сих крил нияким образом нельзя вибратися і взлетіти к благополучію. Премудрость, как орлиное крило, а добродітель (цебто мужність, кріпость, відвага) як мужественні руки з легкими оленіми ногами».