Розрив
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:09, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Розрив, -ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. Розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розривтрави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400.
