Понапікати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:16, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Понапіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Напечь. Всього понапинано. Мнж. 130. Вона заходилась, понапікала хліба. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.