Люляння

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Люляння, -ня, с. Баюканье.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572.

Ілюстрації

Люляння 07.04.24.jpg Люляння 2.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання