Віко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:55, 4 листопада 2021; Yimarchuk.iff20 (обговорення • внесок)
Віко, -ка, с. 1) Крышка сундука, квашни, бадьи, гроба й пр. Мил. 169. Вас. 150. Зроблю.... на діжку віко. Ном. стр. 295, № 155. Зриваю з труни віко, припав до неї. Г. Барв. 212. 2) Вѣко. МВ. І. 57.