Чинч

Чинч, -чу и пр. = Чинш и пр. Давала чинчу до двора ковбас десятків з три латину. Котл. Ен. IV. 43.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧИНШ, у, чол., іст. Натуральний або грошовий податок, що його платили поміщикам чи на державу в феодальній Європі. [Гаврило:] Прокляте життя! З кожним днем росте і чинш, і панщина, й податки — несила нам їх одбувать (Карпенко-Карий, II, 1960, 236); Коронний хорунжий, бажаючи доскочити гетьманської булави, не скупився на бенкети, і дозорці не встигали стягати з маєтків чиншів і оренди, щоб задоволити [задовольнити] свого пана грішми (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 41).

Ілюстрації