Коливати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:41, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Колива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Колебать, качать. Стоїть дід над водою, коливає бородою. Ном., стр. 296, № 207. Верби та садовина поперехилялись через тини та коливають віттям, куди вітер віє. О. 1862. IX. 60. 2) Идти медленно; идти переваливаясь. Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконт. МВ. (О. 1862. III. 35).
