Крівця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Крівця́, -ці, ж. 1) Ум. отъ кров. Людська крівця не водиця, розливати не годиться. Ном. № 1283. 2) Раст. Звѣробой, Hypericum.

Словник української мови

КРІ́ВЦЯ, і, жін., нар.-поет. Пестл. до кров 1. Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1283); Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 9); * У порівняннях. [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів, наче крівця пролилася, в борозенці запеклася... (Леся Українка, III, 1952, 232).

Ілюстрації

Файл:Крівця.jpegjpg

Джерела та література

Академічний тлумачний словник (1970—1980)