Ківш

Ківш, ковша, м. 1) Совокъ для насыпки зернового хлѣба, муки и пр. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Ковша брати. 3) Ковшъ, сосудъ съ рукоятью для черпанья и питья жидкостей. Чи чарка то, чи ківш буде, не глядить переміни: гладко п’ють, як з лука б’ють, до ночної тіни. ЗОЮР. І. 317. Випити ківш лиха. Претерпѣть много горя. Не один ківш лиха підсунула йому злая доля, випив їх бідолашний. Стор. І. 231. Бийте його добре киями, щоб знав почому ківш лиха. Ном. № 4954. Ум. Ківшик. Сивушки зараз ковтонули по ківшику і не здрігнули. Котл.