Пістоль

Пісто́ль, -ля, м. Пистолетъ. Левиц. Пов. 372.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Сучасний академічний словник

ПІСТО́ЛЬ, я, чол., заст. Пістолет. Палій узяв два пістолі, сів на того коня та й щез, як той вихор (Українські народні казки, легенди.., 1957, 244); [Дівчата:] Ти думав, як зодігся по-козацькому та пістоль за пояс, то уже й козак? (Степан Васильченко, III, 1960, 18).

Вікіпедія

Пістоль — застаріла назва пістолета, старовинний довгоствольний пістолет.

Пістоль — старовинна іспанська монета.

Магнітний пістоль — магнітний детонатор, що встановлювався у морській міні або торпеді, який за рахунок магнітного поля корабля або судна приводив у дію вибуховий механізм зброї.

Античний пістоль (англ. Ancient Pistol) — літературний образ, розв'язний та хвалькуватий солдат, що був прописаний у трьох п'єсах Вільяма Шекспіра: Генріх IV, частина 2, Віндзорські насмішниці та Генріх V.

Пістоле́т (фр. pistolet, зменшене від pistole) — вид ручної вогнепальної зброї для стрільби однією рукою. Пістолет походить від рушниці і є полегшеним її варіантом, що характеризується коротшим стволом і ложем, котре мало своєрідне завершення у вигляді нахиленого до низу руків'я. Для зручності утримування та витягання з кобури руків'я закінчувалось утовщенням («яблуком»).

Слово пістолет запозичене з французької мови: фр. pistolet, pistole походить від чеськ. píšťala — «пищаль», «дудка». У чеських джерелах згадки цього слова належать до 1420-х років, тобто до періоду гуситських воєн. Менш переконлива версія, що пов'язує його з назвою міста Пістоя (pistolese — «з Пістої»), де короткоствольну вогнепальну зброю стали виготовляти з 1540-х років[1] (але перше задокументоване вживання італ. pistola щодо короткоствольної зброї належить тільки до 1605 р.)

Сам пістолет XV—XIX століть умовно можна поділити на руків'я, казенну частину та ствол.

Головною складовою казенної частини є замок, кременевий тип якого має такі складові деталі:

   1 — замочна дошка, на котрій все кріпиться;
   2 — курок (гачок), який складається з близько 5 елементів;
   3 — бойова пружина, що має два «пера»;
   4 — підкресальна двоперова пружина;
   5 — поличка для пороху;
   6 — кресало;
   7 — бічна планка для кріплення полички—кресала—курка;
   8 — пластинчата спускова пружина;
   9 — кутник жорсткості куркової осі;
   10 — спуск (2-колінчастий).

Замок пістоля міг бути як коліщатим, так і кремневим. У ранній вогнепальній зброї використовувались ґнотові замки, що були відомі ще й у XVII ст.

Ствол пістолета міг мати як круглу, так і багатогранну поверхню (як правило — 8 граней). Кріпився ствол до дерев'яного (іноді залізного) ложа за допомогою металевих обіймиць (кілець чи пластин). На стволі, як правило, мав бути приціл (але це не було обов'язковим), котрий складається з мушки і намушника. Мушка розміщається поблизу ствольного отвору нагорі ствола, а намушник — на хвостовику. Іноді мушка могла бути відсутня і її заміщав верхній край отвору ствола.

Товщина ствола є різною і коливається у межах 20-35 мм (казенна частина) та 15-20 мм (ствольний отвір). Іноді зустрічаються різновиди пістолів, у котрих навпаки ширшою є кінцівка ствольного отвору (майже вдвічі), прототипом котрих є мушкетон. Такі пістолі застосовували для стрільби картеччю (як і відповідні рушниці).

Довжина ствола також є різноманітною і коливається в межах 200—400 мм. Вага пістолета коливалась у межах 1 кг (вага ствола 300—600 гр).

Ствол виробляли з високоякісної сталі. Особливо мали попит сталеві вироби із Німеччини та Дамаска.

Руків'я розташовувалося більш похило відносно ствола порівняно зі сучасними пістолетами. Потовщення-«яблуко» на кінці руків'я слугувало уражальним елементом у разі використовування пістолета як холодної зброї в рукопашній сутичці.

В Україні

Поширені за козацької доби були як колісчаті, так і кремневі (пізніше) замки, за допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до пострілу.

Пістолет як повноцінний різновид ручної вогнепальної зброї розвинувся в Західній Європі, звідки і походила значна частина стволів, котрими користувались козаки. Нарівні з цим значного поширення набули пістолети східного походження (османського, кримського, кавказького тощо).

Розвивалось зброярство і в Україні. Окрім бойового призначення, пістолети мали характер військово-парадної зброї, задля чого багато прикрашались. Особливої уваги прикрашенню зброї надавали східні майстри. Вони використовували гравірування, чорніння, карбування та інкрустацію золотом і сріблом та коштовним камінням. Прикрашали як руків'я, так і стволи (в окремих випадках всю зовнішню поверхню, включаючи і замок). Особливо багато оздоблені пістолети вироблені Кубачинськими майстрами з Дагестану. Такими пістолетами часто користувались кубанські старшини і козаки протягом майже цілого 19 ст.

Щодо стрілецької амуніції запорожців, то вони переважно носили за поясом по 2 пістолети і ще 2 — у «кобурах» при сідлі. Така кількість пістолетів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістолета виконували переважно з однієї руки в різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.