Лінкор

Сучасні словники

великий броньований військовий корабель з головною батареєю, що складається з артилерії великих калібрів. Наприкінці ХІХ та на початку ХХ сторіч лінійні кораблі були найпотужнішим типом військових кораблів, і флот лінійних кораблів був життєво важливим для будь-якої нації, яка бажала зберігати контроль над морями.

Історія Слово лінкор було вигадане близько 1794 року і є скороченням фрази корабель лінії битви, це домінуючий тип військового корабля у часи епохи вітрил.[1] Термін набув широкого вжитку наприкінці 1880 років для опису типу панцерників,[2] які теперішні історики описують, як пре-дредноути. У 1906 році, спуск на воду HMS Дредноут ознаменував собою революцію у підході до проектування лінкорів. Наступні проекти лінкорів, на які вплинув HMS Дредноут, були зараховані до типу "дредноутів".

Лінійні кораблі були символом військово-морського домінування і національної могутності, протягом десятиліть лінкори залишалися важливим фактором дипломатії та військової стратегії.[3] Глобальні перегони озброєнь у будівництві лінійних кораблів почалися у Європі, після публікації 1890 року Альфреда Тейєра Мехена Вплив морської сили на історію, 1660–1783.[4] Ці перегони озброєнь завершилися у вирішальній Цусімській битві 1905 року;[5][6] результати якої суттєво вплинули на проектування HMS Дредноут.[7][8] Спуск на воду Дредноута в 1906 році розпочав нові перегони морських озброєнь, які, як прийнято вважати, стали непрямою причиною початку Першої світової війни.[9] Незважаючи на Морські Договори 1920-х і 1930-х років, які обмежили кількість лінійних кораблів, продовжилося залучення технічних інновацій у їх проектуванні. І Союзники, і Країни Осі використовували лінійні кораблі протягом Другої світової війни.

Значення лінійних кораблів ставилося під сумнів, навіть у період їх популярності.[10] Незважаючи на величезні ресурси, витрачені на будівництво лінкорів, було всього декілька точкових зіткнень за їх участю. Навіть з їх надпотужними вогневою міццю і захистом, лінійні кораблі залишалися досить вразливими до значно менших, дешевших видів озброєння: спочатку це були торпеда і морська міна, та пізніше літак і ракетна зброя.[11] Постійне збільшення дистанції бойового зіткнення призвело до того, що авіаносець замінив собою лінійний корабель, як головний тип основних бойових кораблів протягом Другої світової війни, а останнім спущеним на воду лінкором був HMS Венгард у 1944 році. Лінійні кораблі були збережені у складі Військово-морських сил США протягом Холодної війни з метою забезпечення вогневої підтримки наземним силам до поки були виключені з переліку складу флоту у 2000-х роках.

Ілюстрації