Мученик

Мученик, -ка, м. Мученикъ. Щоб роскрились високі могили перед вашими очима, щоб ви роспитали мучеників: кого, коли й за що роспиналиШевч. 216.

Му́ченик (лат. martyr — мученик, букв. свідок) — людина, що прийняла страждання або загинула за сповідування релігії чи переконань, або навпаки — через відмову їх сповідувати. Якщо раніше цей термін вживали лише щодо тих, хто постраждав через релігійні вірування, тепер його можуть застосовувати й щодо тих, хто був ув'язнений або вбитий через політичні переконання.

Мученики глибоко шануються послідовниками чи навіть вважаються святими, вони є символами видатного лідерства та героїзму. Мученики відіграють значну роль у релігіях.

Мучеництво в християнстві

У християнстві «мученик» стосується виключно до тих, хто свідчить своєю кров'ю, це ми зустрічаємо вже у Новому Завіті. Мученик — це той, хто жертвує своїм життям і так засвідчує свою вірність Ісусові . На мучеництві заснована Церква Христова.

Сучасні словники

1.1. Мученик, а, чол. Той, хто переносить або переніс муки, випробування.

Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту — думу немудрую Про чеха святого, Великого мученика, Про славного Гуса!; 

Встануть мученики-браття, Встануть сестри, як живі...; 

Руставелі заслужив славу мученика, якого терзали вороги його за обстоювання нових прогресивних ідей свого часу.

1.2. Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру.

Лукія зраділа. Вона давно вже не читала житій святих, а ось у цьому книгосховищі, напевне, є книжки про всіх святих мучеників.

2. МУ́ЧЕНИК. Мужской род. Тот, кто подвергся физическим или нравственным мучениям, испытал много страданий.

 "Мученики фашистских застенков"

Ілюстрації

Джерела та література

Тарас Шевченко, I, 1951, 264.

Павло Грабовський, I, 1959, 62.

Павло Тичина, III, 1957, 61).