Пияка

Пия́ка, -ки, об. Пьяница. Ум. Пия́чка. Ґосподар альбо ґосподині пиячка. Гн. II. 226.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Той, хто постійно і надмірно п'є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п'яниця. Пияком звичайно є той, хто п'є в корчмі та й хто п'є завсігди: чи є товариство, чи ні, чи є причина пити, чи ні (Лесь Мартович, Тв., 1954, 64); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 295).

Ілюстрації