Набриднути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:35, 15 жовтня 2018; Dobobkova.fpmv18 (обговорення • внесок)
Набриднути. См. Набридати.
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. НАБРИДНУТИ- мин. ч. набрид; док.
Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати.
Нам набридає стояти на місці (Юрій Яновський, II, 1958, 45);
Боюся тільки, як би не набриднути Ліді за це літо, все ж таки я певне завдаю їй клопоту (Леся Українка, V, 1956, 149);
2. Безос. Набридло сидіти в душній і тісній похмурій школі у той саме час, як ліс гучав од пташиних співів (Борис Грінченко, I, 1963, 292);
Ілюстрації
|
|
|
|
