Малярик

Маля́рик, -ка, м. Ум. отъ маля́р.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАЛЯРИК 1, а, чол. Пестл. до маляр. Коли б же я знала — Малярика б мала, Я б собі милого Та й намалювала (Павло Чубинський, V, 1874, 313). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 614.

МАЛЯРИК 2, а, чол., розм. Людина, що хворіє на малярію. Якщо в 1960 році на земній кулі було зареєстровано понад 100 мільйонів нових маляриків, то в Радянському Союзі — близько 360 чоловік, і то переважно з числа мешканців вздовж наших південних кордонів (Хлібороб України, 1, 1964, 40).