Пуп
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:36, 21 листопада 2017; D.buchynska (обговорення • внесок)
Пуп, -па, м. Пупъ, пупокъ. Посинів, як той пуп. Ном. № 654. Кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. Вона на це й пупа не поривала. Она совсѣмъ не работала въ этомъ дѣлѣ. Грин. І. 233. Ум. Пупець, пупок, пупчик. З пупку. Сызмала. Авентій був розбійник з пупку. Котл. Ен. IV. 67.
