Виліт

Ви́літ, -ту, м. 1) Вылетъ. 2) Отлетъ. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови.

1. Дія за значенням вилітати 1. [Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (Захар Мороз, П'єси, 1959, 185); Федотов цілком виразно уявляв собі, як в його полку пілоти готуються до вильоту (Натан Рибак, Опов., 1949, 51).

2. Одноразовий політ. Робота пілота на фронті виміряється кількістю бойових вильотів (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 53).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 423.