Юхторити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:06, 21 листопада 2017; D.buchynska (обговорення • внесок)
Ю́хторити, -рю, -риш, гл. Суетиться? Син спершу й не постерігав, чого мати так юхторить, як побачить якого удівця, або старого парубка, а далі й догадавсь, (що хоче заміж). Грин. II. 166.
