Сумливий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:58, 3 листопада 2017; Kapaliura.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Сумливий, -а, -е. Постоянно печалящійся. Сумлива невістка, сумлива. Чуб. III. 206.
Зміст
Сучасні словники
СУМЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Те саме, що сумний 1. Піде [свекруха] до сусіда, обсудить: «Сумлива невістка, сумлива» (Павло Чубинський, III, 1872, 206); Прости ж, старий Дніпро, і, мов дітей своїх, Ласкаво привітай ти співи ці сумливі... (Іван Манжура, Тв., 1955, 129).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 838.
Ілюстрації
|
|
|
|
