Кпитися

Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл. 1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314. Ледащиця з мене кпиться, мені соромота. Нп. 2) Жеманиться. Не кпш’я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет. 2) Жеманиться. Не кпш’я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.

Те саме, що кепкува́ти. Женися, козаче, женися, З мене, молодої дівчини, не кпися (Чуб., V, 1874, 78); Не впору був твій плач і сміх не впору. То й кпились люди з сліз і сміху твого (Фр., XIII, 1954, 127).