Заварка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:39, 13 грудня 2015; Анастасія 22 ПО (обговорення • внесок)
Заварка, -ки, ж. Кушанье, сваренное изъ молочной сыворотки и сыра или вурди́. Вх. Зн. 18.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) zavarka]
ЗАВА́РКА, и, жін. Настій чого-небудь, залитого окропом (перев. чаю). На столі шумить самовар, на ньому чайник з густою заваркою (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 104); Вони сидять за столиком у Павла Михайловича, і той частує їх своїм чаєм з вишневою та калиновою заваркою (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 302).
[ СЛОВАРЬ Української МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]
За́варка, -ки, ж. Кушанье, сваренное изъ молочной сыворотки и сыра или вурди́. Вх. Зн. 18.
«Словники України on-line»]
відмінок однина множина називний зава́рка зава́рки родовий зава́рки зава́рок давальний зава́рці зава́ркам знахідний зава́рку зава́рки орудний зава́ркою зава́рками місцевий на/у зава́рці на/у зава́рках кличний зава́рко* зава́рки*
Ілюстрації
[[Зображення: заварка чая .jpg jpg|x140px]}]
|
