Вощити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:56, 25 листопада 2015; Lhkryshchenko.gi15 (обговорення • внесок)
Вощити, -щу, -щиш, гл. Вощить.
ВОЩИТИ, щу, щи́ш, недок., перех. Просочувати або натирати що-небудь воском. А дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Панас Мирний, I, 1954, 192); Але Зорину застав Боровий не з пензлем у руках, як бувало, а з лижами, які вощила (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 114).
Опис1
