Пахощі

Словник Грінченка

Пахощі, -щів, ж. мн. Ароматъ, благоуханіе. Любисточок для любощів, василечок для пахощів. Нп. Було багацько квіток, багацько пахощів. Левиц. Пов. 174.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПА́ХОЩІ, ів, мн. (рідко одн. пахощ, у, чол. і жін.). 1. Запахи, звичайно приємні, ароматні. На чистому повітрі розійшовся дух од вареної страви й змішався з важкими пахощами диму та потоптаної молодої трави (Нечуй-Левицький, III, 1956, 10в); Питомий пахощ селянської церкви вбив піт брудних вояцьких тіл (Мирослав Ірчан, II, 1958, 233); Виноград цвіте-буяє, Любу пахощ розливає... (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 35); На зміну тонким ніжним пахощам весни — запахам бузку і конвалій — вже мали прийти п'янкі, медові аромати літа: наближалось цвітіння акацій і лип (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 241); * Образно. Опера «Тарас Бульба» Лисенка насичена пахощами української народної пісні (Народна творчість та етнографія, 2, 1963, 44); // перен. Те, що приваблює до себе чим-небудь цікавим. — Заплатять щедро, — промовив нишком Копронідос, почуваючи пахощі чернечих тисячок (Нечуй-Левицький, III, 1956, 379).

2. тільки мн., рідко. Те саме, що духи. — Може, ви мене направите, де той грек, що німецькі пахощі продає? (Марко Вовчок, VI, 1956, 290); // Взагалі пахучі, ароматичні речовини. [Сінон:] Дружинонька твоя золотокудра либонь тепер багаття розпалила і пахощів насипала солодких (Леся Українка, II, 1951, 314).

Словник синонімів

ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм.,ПАХрозм., поет.;ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХрозм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий);ДУШО́Крозм.,ЗАПАШО́Крозм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, - зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). - Пор. 1. па́хощі.

ПА́ХОЩІ мн. (приємний запах), АРОМА́Т, ПО́ВІВпоет., ПА́ХОЩрідше, ПА́ХІЛЛЯдіал.; ТРУ́НОК (сильний, п’янкий запах). На Ватю ніби звідкілясь пахнуло теплом, ароматом саду, пахощами пишного квітника (І. Нечуй-Левицький); В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею - це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї (М. Стельмах); Виноград цвіте-буяє, Любу пахощ розливає (А. Кримський); Стружки.. шелестіли під пальцями і все дратували француза своїм пахіллям, таким знайомим Раймондові ще з далеких років дитинства (П. Загребельний); Над ланами гуляє вітерець, напахчений весняними трунками (Я. Гримайло). - Пор. за́пах.

Ілюстрації