Ранґовий
Зміст
Словник Грінченка
Словник української мови
РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (Літературна Україна, 20.V 1971, 4).
Рангові землі (маєтності) — на Україні у XVII-XVIII ст. — земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за -службу на тій чи іншій посаді. У свою чергу Хмельницький, а потім і наступні гетьмани роздавали землі по рангу генеральній і полковій козацькій старшині. Оскільки в перші роки після визвольної війни користування ранговими землями мало тимчасовий характер (до кінця служби), то й існував термін «державці» (Історія УРСР, I, 1953, 272); — Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха. — Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Панас Мирний, IV, 1955, 365).
Ілюстрації
|
|
|
|
