Ряса

Ряса, -си, ж. 1) Ряса. Нарядився, як піп у рясу. Ном. № 11215. 2) Колосъ проса, овса, метелка у растеній, вѣничекъ. Ряса у проса. Вх. Лем. 463.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ря́са, -и, ж. Верхній довгий одяг у талію з широкими рукавами у православного духовенства. Осторонь стояв піп.. і все стелив срібний шовк бороди на сукно чорної ряси, все гладив фіолетові вилоги широких рукавів (Коцюб., II, 1955, 377); Підвода зупинилась, і піп, розколихуючи темінь ряси й камилавки, почав обережно спускатися на землю (Стельмах, II, 1962, 271); * У порівн. Сутінки загасили вже червону смугу зорі, і на окопи, мов чорна ряса монашки, впала ніч (Панч, 1, 1956, 127).

Ря́са (від грец. «витертий, поношений одяг») – верхній (позабогослужбовий) одяг осіб духовного звання і монахів – довгий до п’ят одяг, просторий, з широкими рукавами, темного кольору.

Ря́са (зменшене – ря́ска) колос (волоть) проса, вівса; взагалі рослинний кетяг, все те, що звисає в рослині й робиться символом всіляких прикрас (передусім на одязі), а отже багатства; кажуть: «з рясами вінець»; у Я. Головацького: «На вінець береться ряса з багатого вівса»; звідси – рясни́й ове́с, рясне́ де́рево, я́блук ря́сно: у весільному обряді (у величальних піснях) виступає золота́ ря́са як символ багатства (з неї дівчина робить собі «золотий пояс» і «золотий перстенець»); виступає також символом дівочої краси і цноти. Перед оконцем садочок стоїть, а в тому садочку золота ряса, ой, схопишся буйні вітрове, обтрясли ж вони золоту рясу (Я. Головацький); Ой у полі-полі, межи дороги, ой стоїть же там золота ряска. Стереже ж її красна дівонька (пісня); Збирала ряску та й у запаску (пісня).

Ілюстрації