Себелюб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:59, 19 листопада 2015; Ольга Сімон (обговорення • внесок)
Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.
Зміст
Академічний тлумачний словник
СЕБЕЛЮБ - Себелюбна людина; егоїст. — Який я себелюбець! ..Я марив про працю для народу, про поміч йому.., а скоро зазнав особистого нещастя, — зараз і забув про все! (Борис Грінченко, II, 1963, 59); Себелюбець, хвалько і балакун, він на початку війни почав розповсюджувати афішки, які, на його думку, підносили патріотичний дух москвичів
Український тлумачний словник
Себелюб -а, ч. Людина егоїстичної вдачі.
Ілюстрації
|
|
