Гордість

Гордість, -дости, ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордости. К. ЧР. 74. Почала його розбірати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115.

Гордість може бути як відповідною, справедливою, адекватною так і наслідком невідповідної самооцінки, пихи, бундючності. Зараз в українській мові слово вживається як позитивне чи нейтральне, однак історично в давньослов'янській мові воно мало негативне значення і саме в такому значенні розглядали гордість в середні віки, що відображене у церковному ставленні до неї як до смертельного гріха. Для розрізнення цих двох аспектів використовують два різних слова власне гордість коли кажуть про позитивне явище і гординя коли про негативне.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ГОРДІСТЬ, дості, жін. 1. Почуття особистої гідності, самоповаги. Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він [Андрій] оживить мертві стіни сахарні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 36); Що батькові та буря на палубі? Він і спустився вниз тільки для того, щоб не вразити гордість свого сина (Олесь Донченко, III, 1956, 215). 2. Почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь. Можна сьогодні з гордістю сказати, що вона [література] на всіх етапах розвитку була вірним помічником комуністичної партії (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 3); // Той (те), ким (чим) гордяться. «Запоріжсталь» — завод-велетень, гордість радянських п'ятирічок (Остап Вишня, I, 1956, 327); П. Тичина — краса і гордість нової української поезії (Василь Еллан, II, 1958, 77). 3. Надмірно висока думка про себе і зневага до інших; пихатість. І в тітки й у небожа, піднялась бурею шляхетська гордість (Нечуй-Левицький, II, 1956, 71)

Словник синонімів

ГОРДІСТЬ (людська) самоповага, гідність; (надмірна) пихатість, гординя; гордовитість, гордівливість, гордливість, гордощі, гордота.

Орфоепічний словник української мови

гордість [го/рд'іс'т']

Орфографічний словник

гордість - іменник жіночого роду

Культурологічний словник

ГОРДІСТЬ — моральне почуття; виникає в результаті усвідомлення особистістю суспільного значення своїх досягнень. Почуття гордості виступає одним з регуляторів процесу морального самовдосконалення особистості. На перших етапах психічного розвитку людини гордості виявляється у формі емоційної реакції на схвалення. Дальший розвиток гордості відбувається під впливом оцінок членів первинних колективів (навчальних, трудових, спортивних тощо). Становлення самосвідомості сприяє тому, що переживання, які супроводжують почуття гордості, дедалі більшою мірою починають ґрунтуватися на самооцінці та переконаннях самої особистості. Як наслідок неправильного виховання, переоцінки особистості в колективі та недостатнього рівня розвитку її самосвідомості можуть виникати хворобливі форми вияву гордості (чванливість, зарозумілість, пиха). Велику роль у формуванні гордості відіграє колектив