Перепела
Перепе́ла, -ли, ж. Перепелка. Зажурилась да й перепела: «Де б я собі гніздочко звила?» Гол. IV. 536.
Зміст
Сучасні словники
- Перепі́лка — збірна позатаксономічна назва кількох родів родини фазанових (Phasianidae). Назва «перепілка» також застосовується до деяких представників зубчастодзьобих куріпок (Odontophoridae) Нового Світу. Це зазвичай невеликі пухкі сухопутні птахи, харчуються насінням, але інколи полюють на комах та подібних дрібних тварин. Гніздяться на землі та зазвичай здатні лише до нетривалого польоту, проте деякі види, такі як звичайна та японська перепілки, перелітні, здатні долати великі відстані. Багато видів вирощуються людиною, особливо японська перепілка, здатна відкладати велику кількість яєць. Галузь птахівництва, що займається вирощуванням перепілок, називається перепільництвом.
- Звичайні перепели – дуже рухомі і обережні птахи. Вони охристого кольору, верх голови, спина в темних і світлих бурих поперечних смужках; у самця щоки темно–руді, підборіддя і горло чорні. Самка відрізняється від нього блідо–охристим підборіддям і горлом та присутністю чорно–бурих плям на зобі і боках.
- перепілка = перепелиця (пестливі — перепілонька, перепілочка, перепеличенька, перепеличка) — самка перепела; в народі символізує тужливу жінку; символізує також заклопотану люблячу жінку-матір: «Зажурилася перепілочка: — Бідна моя голівочка, що я рано та з вирія вилетіла: нігде мені та гнізда звити, нігде мені діток наплодити, що по горах сніги лежать, по долинах води біжать. Озветься соловеєчко: — Не журися, перепілочко, єсть у мене три сади зелені, що в першому та гніздо зів’єш, а в другому діток наведеш, а в третьому діток погодуєш»; «— Ой не літай же, перепілочко, бо виколеш собі на тернятко очі. — Ой як же мені поночі не літати, дрібні діти, чим їх годувати»; помічено, що «перепілка кричить під дощ». В чистім полі все перепелиці (П. Чубинський); Ой післав я до дівчини Насті, дала вона мені перепілку в маслі (П. Чубинський — йдеться про обрядове печиво у формі перепілок);
- Перепілка — найменший представник ряду Куроподібні, важить лише 100 г. Селиться на луках, полях, лісових галявинах, у степу тощо.
Опис
Загалом перепілки — одні з найменших представників ряду куроподібних, їх маса становить 90-130 г, довжина тіла — 16-20 см.
Спосіб життя
Дика перепілка веде винятково наземний спосіб життя і майже ніколи не піднімається на крило, віддаючи перевагу швидкій втечі від ворогів чи переховуванню від них в густій і високій рослинності. Трав'янистий покрив для перепілок — надійний захист від пернатих хижаків. Вони намагаються не залишати ці місця навіть на короткий час. Літає перепілка дуже швидко і низько над землею, часто махаючи крилами та плануючи перед посадкою. При добуванні корму порпається в землі, розкидаючи й розгрібаючи її дзьобом і ногами, охоче купається в пилюці. На дерева перепілка не сідає.
Забарвлення
Життя перепілок у густому трав'янистому покриві наклало відбиток на зовнішність й звички цих птахів. Верх у перепілки жовтувато-бурий зі світлими й темними цятками, черевце — жовтувато-біле. Забарвлення перепілки явно маскувальне — помітити її на землі майже неможливо. Самець має подовжені коричневі пера на шиї і темно-бурі груди. У самок пера на шиї світліші, а груди сірі з чорними плямами. Крім того, у дорослих самців дзьоб темніший, ніж у самок, а над клоакою добре проглядається залоза рожевого кольору. При натисненні на неї виділяється пінистий секрет білого кольору. У самок клоакальна залоза відсутня, а шкіра навколо клоаки має темніший відтінок.
Ареал
Розповсюдження дикої перепілки дуже широке — майже вся територія Євразії, Північна та Південна Африка. Перепілка — єдиний справжній перелітний вид серед наших курячих. Лише в Південній Африці та на Мадагаскарі вона веде осідлий спосіб життя. Навесні перепілка прилітає на місця гніздування в числі останніх перелітних птахів — у квітні-травні, а на півночі ареалу навіть у червні.
Парування та гніздування
Перепели не утворюють постійних пар, і самці спаровуються з будь-якою самкою. У цей час нерідко поміж самцями відбуваються жорстокі бійки за володіння самкою. Своє гніздо ці птахи влаштовують в невеликій ямці на землі, вистилаючи його сухими травинками, зрідка окремими пір'їнками квочки. У кладці зазвичай буває 8-20 буруватих яєць з чорно-бурими пляминками. Насиджує яйця сама самка протягом 15—17 днів після відкладання останнього яйця. Самець не бере ніякої участі ані в насиджуванні, ані у вихованні пташенят. Пташенята викльовуються з яєць густо опушені. Як тільки вони обсохнуть, виводок залишає гніздо. Пташенята дуже швидко ростуть і у віці 35—40 днів досягають розмірів дорослої птиці. Восени перепілки, готуючись до перельоту, швидко набирають вагу. Переліт для перепілок — дуже важко дається, тому що його дальність дуже велика.
Вони без приземлення летять на зимівлю через Чорне і Середземне моря.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Медіа
Див. також
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
