Гадючка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гадючка, -ки, ж. 1) Ум. отъ гадюка. 2) Гадючку вкинути, впустити. Сдѣлать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536.

Сучасні словники

1. Зменш.-пестл. до гадюка 1. — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56); * У порівняннях. Батіг в'ється за ним по землі, наче гадючка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); Потічок, що біг досі вузенькою гадючкою, розливається тепер в широке плесо (Гнат Хоткевич, II, 1966, 49). ♦ Закидати (пускати) гадючку — говорити або робити неприємності. Здається і дружить, а гадючку пустив (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 152); Се так на мене закидала [Одарка] гадючку, а я... наче мені невтямки (Марко Вовчок, VI, 1956, 263).

2. перен., розм., рідко. Те саме, що змійка 4. На сукняній сорочці поблискували металеві гадючки (Петро Панч, Синів.., 1959

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання