Чай
Чай, ча́ю, м. Чай. Чай пити. Рудч. Ск. Т. 33.
Зміст
Сучасні словники
ЧАЙ, ю, чол.
1. Південна вічнозелена рослина (дерево або кущ), із висушеного і спеціально обробленого листя якої приготовляють ароматний напій. Чай — вологолюбна рослина, його вирощують у східній частині Гімалайських передгір'їв, а також на приморських схилах Східних і Західних Гат, де буває багато опадів, а температура повітря не дуже висока (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 186).
2. Висушене і спеціально оброблене листя цієї рослини, яке вживається для приготування ароматного напою. Шили [вони] з того шмаття маненькі торбиночки і накладали в них всякі принесені з собою речі: пачечки з тютюном, теплі шкарпетки, чай і цукор (Юрій Смолич, II, 1958, 21); Нам давали на пайок такий пресований чай у плитках (Олесь Донченко, V, 1957, 571); * У порівняннях. Прив'ялене сіно пахне, як чай (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 70). Зелений чай див. зелений; Чорний чай див. чорний.
3. Ароматний напій (перев. гарячий), настояний на листі цієї рослини. Турн, по воєнному звичаю, 3 горілкою напившись чаю, Сказать попросту, п'яний спав (Іван Котляревський, I, 1952, 178); Змерзлий на ґанку майор охоче повернувся в кімнату і, щоб зогрітися, взяв склянку гарячого чаю, долив його ромом і одразу перехилив у горло (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 222); // Напій, настояний на листі, цвіту або стеблі деяких запашних рослин, що вживається замість настою цієї рослини. На столі вже стояли паруючі млинці і чай, настояний на м'яті (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 55); Чай, виготовлений з квітів глоду, при тривалому вживанні знижує кров'яний тиск (Хлібороб України, 9, 1968, 44).
4. перен. Те саме, що чаювання. На чай вечірній запрохав я того черця, що стрів мене вкраїнським привітанням (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 143); Голосний тут залунав дзвінок: на осоружний скликають чай (Павло Тичина, I, 1957, 227). ♦ На чай давати (дати) — давати чайові. [Оксюша:] Голубчику, поможи мені! Я тобі на чай дам! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 331); На чай запрошувати (запросити) — запрошувати в гості, на чаювання. Водили нас скрізь по всіх кімнатах, все показали, а потому запросили на чай (Михайло Коцюбинський, II, 1956, 420); За чаєм — під час чаювання. Всі за чаєм сиділи й розмову Про любое між собою вели (Леся Українка, IV, 1954, 88); І за чаєм він думав, що Вірненькому треба придбати збрую і перевести до нового станка, бо це виїзний кінь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 414).
Ча́й — напій, що отримується заварюванням, варінням або настоюванням підготовленого листа чайного куща. Чаєм також називається сухе листя чайного куща, призначене для заварювання чайного напою. У розширеному сенсі — будь-який листяний або трав'яний настій. Найрозповсюдженішими та найвідомішими є чорний та зелений чаї.
Чай, Чайний кущ, або Чай китайський (Camellia sinensis L.) — вічнозелений, галузистий кущ роду Камелія. В культурі не перевищує 0,5-1,5 м заввишки, але у дикому стані може сягнути 10 метрів та більше. Листки чергові, видовжено овальні, цілісні, 6-7 см завдовжки, 3,5-4 см завширшки, госторозубчасті, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені з короткою топою, іноді з роздвоєною верхівкою та ширококлиновидною основою. Квіти правильні, поодинокі або по 2-5 в пазухах листків; пелюстки білі, рідше бувають рожеві. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Також існує чайне дерево — австралійська рослина, що не має жодного стосунку до чайного куща.
Зелений чай — ґатунок чаю, який досягається такою обробкою чайного листя: зав'ялювання + часткова сушка + скручування + досушування. Основна задача при виготовленні зеленого чаю — зберегти його біологічно активні природні речовини, що містяться у чайному листі. Саме тому процес виготовлення цього різновиду чаю не «агресивний», та підпорядкований цілі збереження корисних речовин у листі.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Історія чаю
Джерела та література
(укр.) Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985. (англ.) Claud Bald: Indian Tea. A Textbook on the Culture and Manufacture of Tea. Fifth Edition. Thoroughly Revised and Partly Rewritten by C.J. Harrison. Thacker, Spink & Co., Calcutta 1940 (first edition, 1933). (англ.) Kit Chow, Ione Kramer (1990): All the Tea in China, China Books & Periodicals Inc. ISBN 0-8351-2194-1 References are to Czech translation by Michal Synek (1998): Všechny čaje Číny, DharmaGaia Praha. ISBN 80-85905-48-5 (рос.) Андрей Субботин. Чай и чайная торговля в России и других государствах. — Санкт-Петербург: Издание Александра Григорьевича Кузнецова, 1892. — 692 с. (рос.) Какудзо Окакура. Книга чая. — Минск: Харвест, 2002. — 96 с. — ISBN 985-13-0810-2 (рос.) Колесниченко Л. В. Чай. Чайные традиции и церемонии в разных странах мира. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. — 92 p. — ISBN 5-17-023431-7 (рос.) Похлёбкин В. В. Чай, его история, свойства и употребление. — М.: Центрполиграф, 2004. — 121 с. (рос.) Виногродский Б. Путь чая: Школа чайного пути. Часть 1. — Гермитаж-пресс, 2004. — 92 с. ISBN 5-98337-004-9
