Кінь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:15, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кінь, коня́, м. 1) Конь, лошадь. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. Ідуть вони поле, їдуть і другеє, а на третє поле став кінь спотикаться. Мет. 2) Дѣтская игра въ мячъ, когда поймавшій мячъ садится на бросавшаго и кричитъ: продай коня! Каменец. у. О 1861. XI. Свидн. 36. 3) Часть ткацкаго станка. См. Верстат.
