Гогіт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:42, 24 листопада 2017; D.buchynska (обговорення • внесок)
Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. (См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
