Полювання

Полюва́ння, -ня, с. 1) Охота. Він мав такий звичай, що як тільки настав ранок, то зараз сіда на коня і где на полювання, бо кохався у полюванні. Рудч. Ск. І. 121. 2) Періодъ половой горячности у коровы. Ум. Полюваннячко.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Полюва́ння, лови — промисел або розвага, що складається з пошуку, переслідування та здобичі (захоплення або забій) деяких видів диких тварин (переважно птахів і ссавців). В багатьох культурах світу полювання вважається частиною фізичної та військової підготовки. Поняття «полювання» та «мисливство» часто невиправдано змішують або об'єднують (як тут). Українське законодавство ці поняття визначає так[1]:

мисливство — вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; полювання — дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. До полювання не відносять забій худоби, домашніх тварин або тварин, що тримаються в неволі, рівно як і рибальство та використання пасток.

В первісному суспільстві метою полювання, крім отримання продуктів, могли бути обряд або ритуал.

Іншими словами, мисливство — це галузь знань, умінь та природокористування (мисливствознавство), а полювання — це рід діяльності або процес. Мисливець може й не полювати, полювати може браконьєр або взагалі людина, яка робить все нерозумно, без знань і зі шкодою для популяцій об'єкту полювання, не мислить.

Ілюстрації