Тонічко

Тонічко, нар. = Тоненько. Шейк.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТОНЕ́НЬКО. Присл. до тоненький. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить, а золотом крайки тоненько облямовує (Степан Васильченко, II, 1959, 147); Бджілка тоненько забриніла, ніби завела тиху, жалібну пісеньку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 36); Був серед нас Степан Макосій. Він дечим нагадував дівчину і говорив тоненько (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 111); Він ступив на поріг і вийшов на ґанок. Десь над головою тоненько писнула пташка, немов привітала Тараса з добрим ранком (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 157).

Ілюстрації