Свинець

СВИНЕЦЬ, нцю, чол 1. Важкий м'який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (Іван Котляревський, I, 1952, 209); Найбільш вживаним матеріалом для захисту від рентгенівського проміння є свинець (Рентгенографія металів, 1959, 59); Одним з найдавніших видів ювелірного ремесла на Русі було оздоблення срібних виробів черню. Для одержання черні готували спеціальний порошок, до складу якого входили срібло, свинець, мідь, сірка, поташ, бура, сіль (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 420); * Образно. Холодним свинцем наливаються води, і важко їх плин берегам пронести (Леонід Первомайський, II, 1948, 18); Очі Вогневика звузились, налилися свинцем. Він затиснув тонкі сухі губи, якось спідлоба дивився на Чубенка (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 262); * У порівняннях. Візьмеш стебло жита в руку, колос, ніби свинець, важкий, до землі хилиться (Олекса Десняк, Опов.., 1951, 27).

♦ Голова (руки, ноги і т. ін.) [мов (немов)] свинцем налита (налиті, налилася, налилися) — про відчуття важкості у голові, руках, ногах і т. ін. [Вовк:] Голова свинцем налита, Даль туманом оповита (Євген Фомін, Вибр., 1958, 248); Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше,.. млосно сповивала небезпечними тенетами все тіло, наповнювала голову важким свинцем (Олесь Донченко, II, 1956, 65).

2. перен. Куля. Він тут упав, свинцем пробитий в груди, до скорбних трав приникнувши чолом (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 290); // у знач. збірн. Кулі. — На бриючім бувало пролетиш, — прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 155). Свинцем поливати (всівати і т. ін.) — обстрілювати суцільною чергою. А з дерев, із засідок наші їх [карателів] свинцем поливали (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 185); Всівав свинцем безжальним штурмовик Завмерлий берег і завмерлу воду (Леонід Первомайський, II, 1958, 212). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 70.