Відмінності між версіями «Апелювання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Див. також) |
(→Цікаві факти) |
||
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
===Цікаві факти=== | ===Цікаві факти=== | ||
| − | Апелятивний дискурс – це такий тип мовлення, основною комунікативною метою якого є регуляція поведінки адресата чи то шляхом спйого до спонукання певної дії або до відповіді на питання, чи то навпаки шляхом заборони певної дії або повідомлення інформації з метою змінити наміри адресата здійснити певну дію. Харизматичний апелятивний дискурс відрізняється від загалом апелятивного дискурсу тим, що зазначена регуляція здійснюється політичним лідером відносно певної аудиторії і в особливому емоційному стані, основою якого є піднесення, яке приводить до харизматичної екстатичної поведінки мовця і може проявлятися зокрема в просодичних характеристиках мовлення, а також | + | * Апелятивний дискурс – це такий тип мовлення, основною комунікативною метою якого є регуляція поведінки адресата чи то шляхом спйого до спонукання певної дії або до відповіді на питання, чи то навпаки шляхом заборони певної дії або повідомлення інформації з метою змінити наміри адресата здійснити певну дію. |
| − | у певних жестах руки, голови, всього тіла, що супроводжують мовлення. Мовленнєвий акт заклику є центральним у контексті апелятивного дискурсу харизматичної мовної особистості, де він виконує функцію вербально-паравербального медіума, за допомогою якого здійснюється вплив політичного лідера на слухачів, а також експлікування, або так званий «виплиск» його харизми. Заклик належить до такого різновиду | + | * Харизматичний апелятивний дискурс відрізняється від загалом апелятивного дискурсу тим, що зазначена регуляція здійснюється політичним лідером відносно певної аудиторії і в особливому емоційному стані, основою якого є піднесення, яке приводить до харизматичної екстатичної поведінки мовця і може проявлятися зокрема в просодичних характеристиках мовлення, а також у певних жестах руки, голови, всього тіла, що супроводжують мовлення. |
| − | комунікативної регуляції як активація, умовами якої є апеляція до етичних та інших соціальних цінностей як стимулу до дії | + | * Мовленнєвий акт заклику є центральним у контексті апелятивного дискурсу харизматичної мовної особистості, де він виконує функцію вербально-паравербального медіума, за допомогою якого здійснюється вплив політичного лідера на слухачів, а також експлікування, або так званий «виплиск» його харизми. Заклик належить до такого різновиду комунікативної регуляції як активація, умовами якої є апеляція до етичних та інших соціальних цінностей як стимулу до дії. |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 16:56, 1 грудня 2013
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник Б. Грінченка
АПЕЛЮВАННЯ с. Апелляція, апеллированіе
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
АПЕЛЮВАННЯ, я, сер. Дія за значенням апелювати.
Українсько-російський словник
АПЕЛЮВАТИ- апеллировать
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія
АПЕЛЮВАННЯ - див. апеляція - засіб відміни адміністративного рішення; у судовому процесі обґрунтовані заперечення проти рішень суду нижчої інстанції чи висновків прокуратури, які представляють у суд вищої інстанції.
Словник іншомовних слів
АПЕЛЮВАННЯ-(лат., звертатись) 1. Оскаржування якої-небудь постанови, подавання апеляції. 2. Шукання підтримки у якогось авторитету.
Орфографічний словник української мови
АПЕЛЮВАННЯ - апелюва
Словник синонімів Караванського
АПЕЛЮВАННЯ- (до когось) звертатися; (проти вироку) оскаржувати щось, просити
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Цікаві факти
- Апелятивний дискурс – це такий тип мовлення, основною комунікативною метою якого є регуляція поведінки адресата чи то шляхом спйого до спонукання певної дії або до відповіді на питання, чи то навпаки шляхом заборони певної дії або повідомлення інформації з метою змінити наміри адресата здійснити певну дію.
- Харизматичний апелятивний дискурс відрізняється від загалом апелятивного дискурсу тим, що зазначена регуляція здійснюється політичним лідером відносно певної аудиторії і в особливому емоційному стані, основою якого є піднесення, яке приводить до харизматичної екстатичної поведінки мовця і може проявлятися зокрема в просодичних характеристиках мовлення, а також у певних жестах руки, голови, всього тіла, що супроводжують мовлення.
- Мовленнєвий акт заклику є центральним у контексті апелятивного дискурсу харизматичної мовної особистості, де він виконує функцію вербально-паравербального медіума, за допомогою якого здійснюється вплив політичного лідера на слухачів, а також експлікування, або так званий «виплиск» його харизми. Заклик належить до такого різновиду комунікативної регуляції як активація, умовами якої є апеляція до етичних та інших соціальних цінностей як стимулу до дії.
Джерела та література
1. Словник синонімів Караванського
2. Орфографічний словник
