Відмінності між версіями «Шпуряти»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | шпуряти — див. кидати Словник синонімів Вусика | ||
| + | шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ШПУРЯ́ТИ а́ю, а́єш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., чим, у що, діал. Протикати що-небудь чимось гострим, шукаючи щось. Словник української мови у 20 томах | ||
| + | шпуряти — шпуря́ти дієслово недоконаного виду шпурляти діал. Орфографічний словник української мови | ||
| + | шпуряти — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови | ||
| + | шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, яю, яє́ш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал.. Шпурляти. Та й шпурив [цар] острий палаш молодцеві у грудь (Федьк., І, 1960, 101). Словник української мови в 11 томах | ||
| + | шпуряти — Шпуряти, -ряю, -єш гл. = шпурляти. Ном. № 13420. Словник української мови Грінченка | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 11:15, 20 квітня 2024
Шпуряти, -ряю, -єш, гл. = Шпурляти. Ном. № 13420. Зазвичай, ми можемо сказати : "Петро любить шпуряти свої черевики через вікно". Тобто, це слово означає дію щось кинути, закинути, різко і нестримно. Кидати щось кудись без певної мети.
Приклади: "Вітер шпурнув гілки дерев у різні боки." "Хвилі шпурнули човен на берег." "Доля шпурнула його в цю невідому країну."
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках шпуряти — див. кидати Словник синонімів Вусика шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ШПУРЯ́ТИ а́ю, а́єш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., чим, у що, діал. Протикати що-небудь чимось гострим, шукаючи щось. Словник української мови у 20 томах шпуряти — шпуря́ти дієслово недоконаного виду шпурляти діал. Орфографічний словник української мови шпуряти — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, яю, яє́ш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал.. Шпурляти. Та й шпурив [цар] острий палаш молодцеві у грудь (Федьк., І, 1960, 101). Словник української мови в 11 томах шпуряти — Шпуряти, -ряю, -єш гл. = шпурляти. Ном. № 13420. Словник української мови Грінченка
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Приклади з творів сучасних українських письменників:
"Тіні забутих предків" М. Коцюбинського: "Вітер шпурнув гілки дерев у різні боки." "Солодка Даруся" М. Матіос: "Вона шпурнула сумку на стілець і впала на ліжко." "Забіг" Ю. Андруховича: "Він шпурнув погляд на годинник, час невблаганно йшов."
