Відмінності між версіями «Тарабанити»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ТАРАБАНИТИ, ню, ниш, недок., розм . 1. неперех., рідко. Те саме, що барабанити 1. Баран не оглядався. Ішов і тарабанив щосили (Фр., VII, 1951, 348); // також перех., перен., зневажл. Голосно й без будь-якої майстерності грати на роялі, піаніно. [Олімпіада Іванівна:] Вона [пані] вже й так скаржиться, що ми не даєм їй займатись музикою.. [Любов:] А втім, нехай тарабанить, що ж, все одно вже (Л. Укр., II, 1951, 67); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Перв., Дикий мед, 1963, 32). | ||
| + | |||
| + | 2. неперех. Часто й гучно стукати (у двері, вікно тощо). Григорій Химочка скочив із свого ослона... Знадвору хтось настирливо та невгавно тарабанив (Епік, Тв., 1958, 157); Розплющив я очі - хтось у шибку тарабанить (Мур., Бук. повість, 1959, 220); // Утворювати короткі, переривчасті звуки під час руху, дії (про машину, мотор і т. ін.). Моторка, високо несла перед собою ліхтар, як факел. Мотор лунко тарабанив (Донч., II, 1956, 185); Дорога гуркоче, колеса тарабанять (Гуц., Скупана.., 1965, 205); // Дрібно стукати по чомусь; барабанити (у 2 знач.). Карпо Петрович жував і в задумі м'яко тарабанив пучками в стіл (Коцюб., II, 1955, 367); Тарабанив Об шибку сніг, сухий, дрібний, як сіль (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 91). | ||
| + | |||
| + | 3. перех. і неперех., перен., зневажл. Швидко й невиразно говорити, читати; базікати. - Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, - тарабанила сваха, заплутуючись у думках (Н.-Лев., III, 1956, 55); [Самопал:] Забирай оці скарби та за розум візьмись. [Риндя:] Візьміться, візьміться. [Кряж:] Не тарабань, Риндя! (Зар., Антеї, 1962, 216). | ||
| + | |||
| + | 4. перех., перен. Везти, нести щось важке й велике. [Дарина:] Та вам же їх [відра] тарабанити на гору тяжко (Стар., Вибр., 1959, 264); Гнав [Шембек] дьоготь, випалював поташ і скипидар. І теж кудись тарабанив - до Києва і далі Дніпром (Смолич, Мир.., 1958, 179). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:45, 12 квітня 2024
Тарабанити, -ню, -ниш, гл. Барабанить. Тарабанив пальцями по столі. Св. Л. 234.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ТАРАБАНИТИ, ню, ниш, недок., розм . 1. неперех., рідко. Те саме, що барабанити 1. Баран не оглядався. Ішов і тарабанив щосили (Фр., VII, 1951, 348); // також перех., перен., зневажл. Голосно й без будь-якої майстерності грати на роялі, піаніно. [Олімпіада Іванівна:] Вона [пані] вже й так скаржиться, що ми не даєм їй займатись музикою.. [Любов:] А втім, нехай тарабанить, що ж, все одно вже (Л. Укр., II, 1951, 67); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Перв., Дикий мед, 1963, 32).
2. неперех. Часто й гучно стукати (у двері, вікно тощо). Григорій Химочка скочив із свого ослона... Знадвору хтось настирливо та невгавно тарабанив (Епік, Тв., 1958, 157); Розплющив я очі - хтось у шибку тарабанить (Мур., Бук. повість, 1959, 220); // Утворювати короткі, переривчасті звуки під час руху, дії (про машину, мотор і т. ін.). Моторка, високо несла перед собою ліхтар, як факел. Мотор лунко тарабанив (Донч., II, 1956, 185); Дорога гуркоче, колеса тарабанять (Гуц., Скупана.., 1965, 205); // Дрібно стукати по чомусь; барабанити (у 2 знач.). Карпо Петрович жував і в задумі м'яко тарабанив пучками в стіл (Коцюб., II, 1955, 367); Тарабанив Об шибку сніг, сухий, дрібний, як сіль (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 91).
3. перех. і неперех., перен., зневажл. Швидко й невиразно говорити, читати; базікати. - Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, - тарабанила сваха, заплутуючись у думках (Н.-Лев., III, 1956, 55); [Самопал:] Забирай оці скарби та за розум візьмись. [Риндя:] Візьміться, візьміться. [Кряж:] Не тарабань, Риндя! (Зар., Антеї, 1962, 216).
4. перех., перен. Везти, нести щось важке й велике. [Дарина:] Та вам же їх [відра] тарабанити на гору тяжко (Стар., Вибр., 1959, 264); Гнав [Шембек] дьоготь, випалював поташ і скипидар. І теж кудись тарабанив - до Києва і далі Дніпром (Смолич, Мир.., 1958, 179).
Ілюстрації
|
|
|
|
