Відмінності між версіями «Сиротина»
(Створена сторінка: '''Сиротина, -ни, '''''об. ''Сирота. ''Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. ''М...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сиротина, -ни, '''''об. ''Сирота. ''Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. ''Мет. 14. Ум. '''Сиротинка. ''' | '''Сиротина, -ни, '''''об. ''Сирота. ''Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. ''Мет. 14. Ум. '''Сиротинка. ''' | ||
[[Категорія:Си]] | [[Категорія:Си]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | СИРОТИНА, и, ч. і ж., нар.-поет. Те саме, що сирота. | ||
| + | |||
| + | [Іван:] Гляди ж, Семене, і ти, Одарко,- як побачите коли сиротину, то пошануйте й нагодуйте її, як батько дитину (Кроп., І, 1958, 108); Вчителька сказала, що він сиротина. Яке страшне, незрозуміле слово! (Чаб., Шляхами.., 1961, 76); Їде, їде козак та й у чистеє поле, Ой, там сиротина, гей, та й пшеничку поле (Укр.. лір. пісні, 1958, 178); Може, й мила ту ж хвилину Десь на місяць позирне, Теж згадає сиротину та важенько і зітхне (Манж., Тв., 1955, 106); * Образно. Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє. Низько гнеться сиротина, Бо нема підпори (Граб., І, 1959. 197); * У порівн. Ти плачеш. Ти, що відіпхнула Любов мою, як сиротину, Тепер надармо просиш, ловиш Любові хоч би крапелину (Фр., XI, 1952, 17). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сиротина.jpg|x200px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Див.також == | ||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0 | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 2, ст. 465. | ||
Поточна версія на 17:48, 31 березня 2024
Сиротина, -ни, об. Сирота. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Мет. 14. Ум. Сиротинка.
Сучасні словники
СИРОТИНА, и, ч. і ж., нар.-поет. Те саме, що сирота.
[Іван:] Гляди ж, Семене, і ти, Одарко,- як побачите коли сиротину, то пошануйте й нагодуйте її, як батько дитину (Кроп., І, 1958, 108); Вчителька сказала, що він сиротина. Яке страшне, незрозуміле слово! (Чаб., Шляхами.., 1961, 76); Їде, їде козак та й у чистеє поле, Ой, там сиротина, гей, та й пшеничку поле (Укр.. лір. пісні, 1958, 178); Може, й мила ту ж хвилину Десь на місяць позирне, Теж згадає сиротину та важенько і зітхне (Манж., Тв., 1955, 106); * Образно. Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє. Низько гнеться сиротина, Бо нема підпори (Граб., І, 1959. 197); * У порівн. Ти плачеш. Ти, що відіпхнула Любов мою, як сиротину, Тепер надармо просиш, ловиш Любові хоч би крапелину (Фр., XI, 1952, 17).
Ілюстрації
|
Див.також
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 465.
