|
|
| Рядок 29: |
Рядок 29: |
| | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]] | | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]] |
| | [[Категорія:Слова 2018 року]] | | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
| − | 1. Підвивати, жалібно чи радісно повискувати (про собак та інших тварин); скавучати. Барбос і брехав, і заливався, аж вив, аж скиглив, неначе вів кого за поли од воріт до причілка (Нечуй-Левицький, I, 1956, 87); [Кассандра:] Гієни бродять по руїнах Трої і лижуть кров іще живу... гарячу... обнюхують ще незастиглі трупи і радо скиглять... (Леся Українка, II, 1951, 307); Улицею біжить чиєсь собача. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить (Степан Васильченко, I, 1959, 341);
| |
| − | // Видавати звуки, що нагадують плач (про птахів). Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче (Тарас Шевченко, I, 1963, 62); Все живе затихло, примовкло, тільки сови та пугачі літали над головами Кобзи і Марка, скиглили, пугикали та й ще більш додавали суму (Олекса Стороженко, I, 1957, 341); Над самими хвилями, часом торкаючись крилом води, летіли сполошені чайки й скиглили: «Ки-и-ги... Ки-иги!..» (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 335);
| |
| − | // розм. Жалібно плакати (про людину). Хлипа з голоду дівчатко З-під рядна в кутку; Під грудима [грудьми] немовлятко Скигле в сповитку (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 165); Плакала, тужила мати. — Ну, годі скиглити, стара, — сказав Бульба. — Козак не на те, щоб возитися з бабами (Олександр Довженко, I, 1958, 219); Тепер сестричка Орися — лікар, завідує в районі родильним домом, діточок вона лікує, щоб здорові були і не скиглили (Остап Вишня, II, 1956, 284);
| |
| − | // що і без додатка, розм. Тужливо, сумно співати, грати. Тут, серед поля, скиглить голодний люд свою голодну пісню... (Панас Мирний, I, 1954, 344); Вечорами у Липки Йдуть буржуйські синки. В кабаре скиглять скрипки, Ллються вина п'янкі (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 355); Хрипить орган... Скиглить скрипка... (Остап Вишня, I, 1956, 51);
| |
| − | // Вити (про вітер). Піднялась страшенна хуртовина.., а мене так і валить, так снігом і заміта; кричу, так що з мого крику, коли вітер на десять голосів і реве,.. і скиглить, і гоготить!.. (Олекса Стороженко, I, 1957, 102); Не спиться мені глупої ночі. Сиджу та слухаю, як скиглять вітри на чужині (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 33).
| |
| − |
| |
| − | 2. розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (про механізми, машини та ін.). Стукають молотки, скиглять терпуги, спалахують сліпучі вогні електрозварювання... (Остап Вишня, I, 1956, 328); Сичать паровози. Скиглять вагонетки (Яків Качура, II, 1958, 92).
| |
| − |
| |
| − | 3. перен., розм. Набридливо скаржитися, жалітися на що-небудь; плакатися. Якщо ти поводишся зле із сім'єю. Не скигли, що смерті бажають твоєї (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 245); [Килина (Заводить):] Втопила ж я головоньку навіки за сим п'яницею! [Лукаш:] Мовчи! Не скигли!! (Леся Українка, III, 1952, 258); — І це може бути, — погоджується Мірошниченко і дивується, чому Григорій Михайлович не скиглить і не нарікає на свою долю. А нарікати є на що (Михайло Стельмах, II, 1962, 99);
| |
| − | // Набридливо просити що-небудь; канючити. Санько сидів на лаві й скиглив: — Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Борис Грінченко, I, 1963, 360); — Сьогодні ще зранку ходить [дитина] за мною слідком, — розказує далі пані, — скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Степан Васильченко, I, 1959, 211).
| |
Версія за 13:22, 19 квітня 2023
Скі́глити, -глю, -лиш, гл. = Скиглити.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
СКИГЛИТИ, лю, лиш, недок.
Підвивати, жалібно чи радісно повискувати (про собак та інших тварин); скавучати. Барбос і брехав, і заливався, аж вив, аж скиглив, неначе вів кого за поли од воріт до причілка (Нечуй-Левицький, I, 1956, 87); [Кассандра:] Гієни бродять по руїнах Трої і лижуть кров іще живу... гарячу... обнюхують ще незастиглі трупи і радо скиглять... (Леся Українка, II, 1951, 307); Улицею біжить чиєсь собача. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить (Степан Васильченко, I, 1959, 341);
перен., розм. Набридливо скаржитися, жалітися на що-небудь; плакатися. Якщо ти поводишся зле із сім'єю. Не скигли, що смерті бажають твоєї (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 245); [Килина (Заводить):] Втопила ж я головоньку навіки за сим п'яницею! [Лукаш:] Мовчи! Не скигли!! (Леся Українка, III, 1952, 258); — І це може бути, — погоджується Мірошниченко і дивується, чому Григорій Михайлович не скиглить і не нарікає на свою долю. А нарікати є на що (Михайло Стельмах, II, 1962, 99);
// Набридливо просити що-небудь; канючити. Санько сидів на лаві й скиглив: — Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Борис Грінченко, I, 1963, 360); — Сьогодні ще зранку ходить [дитина] за мною слідком, — розказує далі пані, — скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Степан Васильченко, I, 1959, 211).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
