Відмінності між версіями «Фукнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Швиргонути3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Швиргонути3.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фукнути3.png|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 07:31, 11 листопада 2021
Зміст
Словник Грінченка
Фукнути, -ну, -неш, гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370. [[Категорія:Фу
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ФУ́КНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до фукати
1, 2..Скочив до корови й загавкав. Краса корова.. фукнула та й справила роги просто на собаку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 248);
— Давай сюди сідло! Кінь фукнув, і з сідла вся іржа пропала, а появилося дорогоцінне каміння (Три золоті слова, 1968, 168);
Перед ним [слідчим], закованим в броню мундира, цей юнак здавався жалюгідним створінням, на яке тільки фукни — і йому вже капут (Петро Колесник, Терен.., 1959, 259).
Ілюстрації
|
|
|
|
