Відмінності між версіями «Невдатно»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===[http://sum.in.ua/s/nevdatnyj Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | |
| + | '''НЕВДА́ТНО'''. Присл. до невдатний. Так мало і так невдатно робив (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 393). | ||
| + | '''НЕВДА́ТНИЙ''', а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що невдалий. — Ось цитьте-бо! — Мартин гукає, — Почин невдатний іноді буває! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 112); Поки боярин вернувся зі свойого [свого] невдатного посольства, Максим сидів у його шатрі (Іван Франко, VI, 1951, 118); Ні, це не з невдатного інженера сміявся капітан! (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 121); Та фотографія, що у Вас, дуже невдатна, мене там трудно пізнати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 229); [Кнуриха:] І лучився, правду кажучи, таки чоловік, хоч і з себе невдатний, зате заможний (Панас Мирний, V, 1955, 92). | ||
| + | |||
| + | 2. Якого супроводжують невдачі; нещасливий у житті. Мені вже трохи жалко стало, Що буде горювать сама [веселочка]: — Де ж, — думав я, — невдатній діться? (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 328). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 10:39, 4 червня 2021
Невдатно, нар. Неумѣло, неудачно.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЕВДА́ТНО. Присл. до невдатний. Так мало і так невдатно робив (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 393). НЕВДА́ТНИЙ, а, е.
1. Те саме, що невдалий. — Ось цитьте-бо! — Мартин гукає, — Почин невдатний іноді буває! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 112); Поки боярин вернувся зі свойого [свого] невдатного посольства, Максим сидів у його шатрі (Іван Франко, VI, 1951, 118); Ні, це не з невдатного інженера сміявся капітан! (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 121); Та фотографія, що у Вас, дуже невдатна, мене там трудно пізнати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 229); [Кнуриха:] І лучився, правду кажучи, таки чоловік, хоч і з себе невдатний, зате заможний (Панас Мирний, V, 1955, 92).
2. Якого супроводжують невдачі; нещасливий у житті. Мені вже трохи жалко стало, Що буде горювать сама [веселочка]: — Де ж, — думав я, — невдатній діться? (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 328).
Ілюстрації
|
|
|
|
