Відмінності між версіями «Зараз або ніколи»
(Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Проект з дисципліни}}) |
(→Заголовок 1) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ==''' | + | =='''''Не потім, а вже!'''''== |
| + | '' | ||
| + | === Керівник практики від Університету === | ||
| + | Богдана Миколаївна Бадрак | ||
| − | === | + | === Керівник бази практики === |
| + | Ясиновський Валерій Кирилович | ||
| − | |||
| − | + | Місце публікації: http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/ne-potim-a-vzhe/#.X8T5-WgzaUk | |
| + | |||
| + | |||
| + | '''Листопад 18, 2019''' Сніжана МАКАРЕНКО, студентка IV курсу Інститут журналістики університету імені Бориса Грінченка | ||
| + | |||
| + | Мистецькі тенденції минулого нерідко по-новому відгукуються в сьогоденні. І то у найнесподіваніших проявах. Такої думки музикант і автор електронної музики Єгор КАРНИЦЬКИЙ. | ||
| + | |||
| + | – Єгоре, чому тебе зацікавив саме цей музичний напрямок? | ||
| + | |||
| + | – По щирості, я й не гадав, що в атмосфері електронної музики знайду такий внутрішній комфорт. Спершу мене цікавили традиційні музичні тусовки – в барах, на дискотеках, тут проводив вільний час. А потім загорівся бажанням стати частиною «електронного світу». Точніше – його творцем. І цей інтерес спровокував дію. Боявся лише, що не впораюся – збагнути, зуміти, знайти… | ||
| + | |||
| + | – Як народжується твоя музика? | ||
| + | |||
| + | – Нелегко. У ній намагаюся розкрити своє «я», свій внутрішній стан. Для художника кольори, для мене – звуки. Не можу просто змусити себе, одного бажання замало. Але й внутрішнього спалаху недостатньо. Треб ще вміти користуватися технічними засобами, спецефектами, потрібне відчуття, коли «досить», а коли треба «додати». Хочу освоїти фах звукорежисера, та поки що на додаткові курси не вистачає грошей. Тож відчуваю, що працюю ніби навпомацки, самостійно набиваю руку… Але помилки допомагають удосконалитися. А ще переймаю досвід у знайомих. Часом своєрідною «музою» стає столичний арт-клуб «Closer», чи не найкращий такий заклад у Європі. | ||
| + | |||
| + | – Виходить, тебе поки що можна називати діджеєм-початківцем? | ||
| + | – Та ні, це не так! Всі знають, що діджей – це людина, яка «крутить» уже готові музичні твори, добирає їх за темою. А моє захоплення – творити музику з різних звуків і спецефектів, які комбінуються один з одним. Так, часом береш уже відому тему чи композицію, навіть класичну, але в мене вона звучить по-новому, сучасно і несподівано… | ||
| + | |||
| + | Навчаюся у виші, працюю, щоб себе забезпечити, тому знайти вільний час для музики не так і легко. Але якщо ти відчуваєш, що це твоє, то знайдеш і час, і можливості. І неодмінно досягнеш досконалості. Нехай не сьогодні, нехай завтра чи післязавтра. Але починати треба вже! | ||
Версія за 17:00, 30 листопада 2020
Не потім, а вже!
Керівник практики від Університету
Богдана Миколаївна Бадрак
Керівник бази практики
Ясиновський Валерій Кирилович
Місце публікації: http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/ne-potim-a-vzhe/#.X8T5-WgzaUk
Листопад 18, 2019 Сніжана МАКАРЕНКО, студентка IV курсу Інститут журналістики університету імені Бориса Грінченка
Мистецькі тенденції минулого нерідко по-новому відгукуються в сьогоденні. І то у найнесподіваніших проявах. Такої думки музикант і автор електронної музики Єгор КАРНИЦЬКИЙ.
– Єгоре, чому тебе зацікавив саме цей музичний напрямок?
– По щирості, я й не гадав, що в атмосфері електронної музики знайду такий внутрішній комфорт. Спершу мене цікавили традиційні музичні тусовки – в барах, на дискотеках, тут проводив вільний час. А потім загорівся бажанням стати частиною «електронного світу». Точніше – його творцем. І цей інтерес спровокував дію. Боявся лише, що не впораюся – збагнути, зуміти, знайти…
– Як народжується твоя музика?
– Нелегко. У ній намагаюся розкрити своє «я», свій внутрішній стан. Для художника кольори, для мене – звуки. Не можу просто змусити себе, одного бажання замало. Але й внутрішнього спалаху недостатньо. Треб ще вміти користуватися технічними засобами, спецефектами, потрібне відчуття, коли «досить», а коли треба «додати». Хочу освоїти фах звукорежисера, та поки що на додаткові курси не вистачає грошей. Тож відчуваю, що працюю ніби навпомацки, самостійно набиваю руку… Але помилки допомагають удосконалитися. А ще переймаю досвід у знайомих. Часом своєрідною «музою» стає столичний арт-клуб «Closer», чи не найкращий такий заклад у Європі.
– Виходить, тебе поки що можна називати діджеєм-початківцем?
– Та ні, це не так! Всі знають, що діджей – це людина, яка «крутить» уже готові музичні твори, добирає їх за темою. А моє захоплення – творити музику з різних звуків і спецефектів, які комбінуються один з одним. Так, часом береш уже відому тему чи композицію, навіть класичну, але в мене вона звучить по-новому, сучасно і несподівано…
Навчаюся у виші, працюю, щоб себе забезпечити, тому знайти вільний час для музики не так і легко. Але якщо ти відчуваєш, що це твоє, то знайдеш і час, і можливості. І неодмінно досягнеш досконалості. Нехай не сьогодні, нехай завтра чи післязавтра. Але починати треба вже!
