Відмінності між версіями «Нудко»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | * '''Нудно''' - 1. Присл. до нудний. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 107); П'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151); у знач. присудк. сл. Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію (Тарас Шевченко, I, 1951, 86); Ясеві було байдуже, чи географія там, чи історія, — сидіти йому було однаково нудно на всіх уроках (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 32).2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітючо почуття, яке переживав хто-небудь. — А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Марко Вовчок, IV, 1956, 228); — Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | * '''Нудно''' - 1. Присл. до нудний. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 107); П'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151); у знач. присудк. сл. Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію (Тарас Шевченко, I, 1951, 86); Ясеві було байдуже, чи географія там, чи історія, — сидіти йому було однаково нудно на всіх уроках (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 32). | + | |
| − | 2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітючо почуття, яке переживав хто-небудь. — А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Марко Вовчок, IV, 1956, 228); — Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25). | + | |
3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Панас Мирний, IV, 1955, 290). [http://sum.in.ua/s/nudno Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)]] | 3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Панас Мирний, IV, 1955, 290). [http://sum.in.ua/s/nudno Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)]] | ||
Версія за 21:25, 30 листопада 2019
Нудко, нар. = Нудно. Нудко мені, тяжко мені, ні з ким розмовляти. Чуб. V. 234.
Сучасні словники
- Нудно - 1. Присл. до нудний. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 107); П'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151); у знач. присудк. сл. Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію (Тарас Шевченко, I, 1951, 86); Ясеві було байдуже, чи географія там, чи історія, — сидіти йому було однаково нудно на всіх уроках (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 32).2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітючо почуття, яке переживав хто-небудь. — А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Марко Вовчок, IV, 1956, 228); — Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Панас Мирний, IV, 1955, 290). Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)]
- Нудко діал. Присл. до нудний. Голова знову нудко запаморочилась (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 343);
// у знач. присудк. сл. Нудко ж мені, тяжко ж мені, — ні з ким розмовляти (Павло Чубинський, V, 1874, 234).Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)
Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)
