Відмінності між версіями «Хизуватися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
(Медіа)
Рядок 13: Рядок 13:
 
|}
 
|}
  
==Медіа==
+
==Синоніми==
 +
ВИХВАЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВИХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
 +
 
 +
1. Хвастати, хвалити самого себе. — Не дурніший же я, справді, від його! — вихвалявся Пищимуха (Панас Мирний, IV, 1955, 384);
 +
//  ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. Любив [Терентій] вихвалятися своєю фізичною силою (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 29); Сестра вихвалятиметься своїми успіхами і п'ятірками (Юрій Смолич, II, 1958, 45); Перед людьми Мар'ян поспішив вихвалитися і своїм сином Юрком (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 32).
 +
 
 +
2. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. — Вони [шляхтичі] вихваляються порізати всю старшину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 106).
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Версія за 11:16, 17 листопада 2019

Хизуватися, -зуюся, -єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508.

Сучасні словники

ХИЗУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., чим і без додатка. Виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хвалитися, чванитися. Я от сам покірно ношу вузьконосі черевики, подібні до тих, що носили наші діди, а мусив би, очевидно, носити тупоносі, якими хизувалися елегантні джентльмени за моїх молодих літ, — мусив би, коли б так продиктувала всевладна мода (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 171); Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 22); — Невже ти такий непосидючий? — А то ні! — хизувався хлопчик. — Я такий, що спокійно й одного уроку не просиджу (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 79); Солдати скидали з себе амуніцію недбало, хизуючись один перед одним, як уміють хизуватися тільки фронтовики (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 43); * Образно. Вітер хизувався своєю пустотливістю (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 592); Щиглики попискували в клітці, хизувалися червоними штанцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539); * У порівняннях. Вирвавшись з міцних обіймів зими на волю, річка котила руді хвилі, немов хизуючись тим, що тепер її ніхто не спинить (Панас Кочура, Родина.., 1962, 147).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Синоніми

ВИХВАЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВИХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

1. Хвастати, хвалити самого себе. — Не дурніший же я, справді, від його! — вихвалявся Пищимуха (Панас Мирний, IV, 1955, 384); // ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. Любив [Терентій] вихвалятися своєю фізичною силою (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 29); Сестра вихвалятиметься своїми успіхами і п'ятірками (Юрій Смолич, II, 1958, 45); Перед людьми Мар'ян поспішив вихвалитися і своїм сином Юрком (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 32).

2. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. — Вони [шляхтичі] вихваляються порізати всю старшину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 106).

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання