Відмінності між версіями «Тихісько»

Версія за 13:12, 14 листопада 2019

Тихісько, нар. = Тихісінько. Шейк. . Який звучить не сильно, не голосно. Він [вітер] несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 388); За вікном знизу чутно тихий свист (Леся Українка, II, 1951, 178); Чути тихий плач матері (Олександр Довженко, I, 1958, 223); // Який майже не утворює звуків, не робить шуму. Пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв (Панас Мирний, I, 1954, 355); Вночі повалив сніг, тихий, густий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 460); // Ледве чутний. У траві потонуть тихі кроки (Володимир Сосюра, I, 1957, 368); Тепер, коли в хаті стало тихо, ми почули від забитих дверей ледве чутний брязкіт зброї, тихе тупання ніг (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 73).

2. Сповнений тиші, без голосних звуків. Була холодна, тиха і темна ніч (Іван Франко, VI, 1951, 425); Тихими вересневими світанками господар, що виганяв худобу на пасовисько, прислухався, чи не гуркоче де-небудь далі, чи не відходить фронт, чи не гонять назад германця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 390); Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси, І проходиш ти в тихих, морозних лісах: Таємниця сіяє й згасає в очах (Максим Рильський, I, 1960, 177); Його голос далеко чути серед тихого степу (Юрій Яновський, I, 1954, 73).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання