Відмінності між версіями «Чмель»

Версія за 21:58, 21 листопада 2018

Чмель, -лю, м. Раст. Helichrysum arenarium Dc. ЗЮЗО. І. 124.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих (15-30 см заввишки) з прямостоячими або висхідними стеблами, вкритими білоповстистим опушенням. Прикореневі листки сидячі, цілісні, цілокраї, довгасто-оберненояйцеподібні, стеблові — чергові, ланцетні. Квітки солом'яно-жовті, іноді жовтогарячі, бувають і цеглясті, дрібні, зібрані в кулясті кошики (до 10 мм у діаметрі), які утворюють на верхівках стебел густе щиткоподібне суцвіття. Обгортки кошиків черепичасті, листки їх твердувато-плівчасті, солом'яно-жовтого або жовтогарячого кольору. Крайові квітки в кошиках маточкові, трубчасто-ниткоподібні, численні, однорядні. Серединні квітки двостатеві, трубчасті, з п'ятизубчастим відгином. Тичинок п'ять із зрослими пиляками, маточка одна з одним стовпчиком, нижньою зав'яззю і дволопатевою приймочкою. Плід — сім'янка (до 1,5 мм завдовжки) з чубком з одного ряду білих ламких волосків.

Росте цмин у соснових і мішаних лісах, на галявинах. Світлолюбна рослина. Цвіте з липня по вересень. Зустрічається майже по всій Україні. Райони заготівель — Київська, Чернігівська, Волинська, Житомирська, Рівненська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська області й Донбас. Запаси сировини значні.

Практичне використання

Лікарська, фітонцидна, інсектицидна, кормова, фарбувальна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовуються кошики цмину — Flores Helichrysi arenarii як жовчогінний засіб при хворобах печінки і жовчного міхура. З тією ж метою застосовують препарат фламін, виготовлений з квіток цмину. Квітки входять також до складу жовчогінних та інших чаїв, в тому числі і тих, що застосовуються для лікування хвороб сечового міхура та гастритів, а також як кровоспинний засіб.

Квітки цмину містять ефірну олію (0,05 %), вітаміни С і К, каротин, гіркі, дубильні і фарбувальні речовини, флавони і сапоніни, мікроелементи (залізо, мідь, алюміній, хром, манган).

У народній медицині цмин використовують при жовтяниці, водянці, цирозі печінки, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, при простуді, хворобах шкіри, туберкульозі легень, післяпологових кровотечах, жіночих хворобах, ревматизмі і, крім того, як глистогінний засіб.

У гомеопатії використовують есенцію із свіжозібраної рослини.

Кошики цмину мають фітонцидну дію, вони містять антибіотик аренарин, що згубно діє на бактерії. Є вказівки на те, що особливо сильно він пригнічує збудників бактеріозу бобових рослин і бактеріального раку помідорів. Відвари кошиків і сухий порошок з них мають інсектицидну дію, пригнічують і вбивають шкідливих комах, особливо міль. На пасовищах цмин охоче поїдають вівці, кози, особливо до початку цвітіння. Пагони з квітками дають жовту фарбу. Цмин дуже декоративний на клумбах і кам'яних гірках.

Збирання, переробка та зберігання

Збирають суцвіття на початку цвітіння, до розкривання кошиків. Суцвіття зрізують ножицями або обривають руками. Розкладають сировину тонким шаром на папері або тканині і сушать у затінку. Не рекомендується сушити її у сушарках або печах. Пакують у тюки вагою по 50 — 100 кг і зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.

Не слід змішувати цмин з котячими лапками дводомними (Antennaria dioica Gaerth.), що часто ростуть поряд і мають білі, рожеві або червоні кошики.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання