Відмінності між версіями «Увінчати»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Увінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл. ''Увѣнчать. ''І главу його чесную терном увінчали. ''Шевч. 601. | '''Увінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл. ''Увѣнчать. ''І главу його чесную терном увінчали. ''Шевч. 601. | ||
[[Категорія:Ув]] | [[Категорія:Ув]] | ||
| + | 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. [Антей:] Се Ніке увінчала свого поета (Леся Українка, III, 1952, 424); Музична громадськість відзначала тридцятийятиріччя творчої діяльності Миколи Лисенка.. Трупа українських мандрівних акторів показала «Чорноморців» і увінчала голову свого великого друга срібним вінком... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 146); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86); | ||
| + | 2. Прикрашати (про вінок з чого-небудь або щось, схоже на вінок). Брови довгі і тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола. Доріжкою пролягав проділ зачіски, і все це увінчували туго заплетені, викладені короною коси (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 104); * Образно. Вечір увінчав поле довгими рядами вишнурованих високих кіп і густими обмолоченими купами соломи з-під комбайнів (Яків Качура, Вибр., 1947, 78). | ||
| + | |||
| + | 3. Бути у верхній частині чого-небудь, закінчувати собою верхню частину чого-небудь. Клени та липи увінчують високі горби і прямовисні кручі (Олесь Донченко, IV, 1957, 39); Наземну станцію «Дніпро» увінчують білі статуї, що символізують мир і працю... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 9); Більше ніж сто років тому поблизу скелі, яка увінчувала акрополь Пантикапея, було викопано, щоправда, дуже ушкоджену, мармурову статую богині Кібели, святилище якої містилося, як гадали, в печері під скелею (Вітчизна, 11, 1968, 216); | ||
| + | Орфографія (словоформи) | ||
| + | Увінчати - дієслово, доконаний вид | ||
| + | |||
| + | МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| + | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | 1 особа увінчаю увінчаємо | ||
| + | 2 особа увінчаєш увінчаєте | ||
| + | 3 особа увінчає увінчають | ||
| + | |||
| + | |||
| + | МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| + | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | Чол. рід увінчав увінчали | ||
| + | Жін. рід увінчала | ||
| + | Сер. рід увінчало | ||
| + | |||
| + | |||
| + | НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| + | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | 1 особа увінчаймо | ||
| + | 2 особа увінчай увінчайте | ||
| + | |||
| + | ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| + | Минулий час увінчавши | ||
Версія за 17:55, 4 листопада 2018
Увінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Увѣнчать. І главу його чесную терном увінчали. Шевч. 601. 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. [Антей:] Се Ніке увінчала свого поета (Леся Українка, III, 1952, 424); Музична громадськість відзначала тридцятийятиріччя творчої діяльності Миколи Лисенка.. Трупа українських мандрівних акторів показала «Чорноморців» і увінчала голову свого великого друга срібним вінком... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 146); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86); 2. Прикрашати (про вінок з чого-небудь або щось, схоже на вінок). Брови довгі і тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола. Доріжкою пролягав проділ зачіски, і все це увінчували туго заплетені, викладені короною коси (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 104); * Образно. Вечір увінчав поле довгими рядами вишнурованих високих кіп і густими обмолоченими купами соломи з-під комбайнів (Яків Качура, Вибр., 1947, 78).
3. Бути у верхній частині чого-небудь, закінчувати собою верхню частину чого-небудь. Клени та липи увінчують високі горби і прямовисні кручі (Олесь Донченко, IV, 1957, 39); Наземну станцію «Дніпро» увінчують білі статуї, що символізують мир і працю... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 9); Більше ніж сто років тому поблизу скелі, яка увінчувала акрополь Пантикапея, було викопано, щоправда, дуже ушкоджену, мармурову статую богині Кібели, святилище якої містилося, як гадали, в печері під скелею (Вітчизна, 11, 1968, 216); Орфографія (словоформи) Увінчати - дієслово, доконаний вид
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНА МНОЖИНА
1 особа увінчаю увінчаємо 2 особа увінчаєш увінчаєте 3 особа увінчає увінчають
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНА МНОЖИНА
Чол. рід увінчав увінчали Жін. рід увінчала Сер. рід увінчало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНА МНОЖИНА
1 особа увінчаймо 2 особа увінчай увінчайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Минулий час увінчавши
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
